9-ТА РІЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ КИЇВСЬКОГО ДІАЛОГУ

Вивчала славістику і східноєвропейську історію в Берліні, Москві, Відні та Мюнхені, і в 1987 р. отримала диплом магістра з цієї спеціальності. З 1987 по 2000 рр. працювала  перекладачем, керувала проектами на багатьох підприємствах і разом з тим отримала багаторічний досвід в Білорусі, Росії, Узбекистані та Індонезії. Тісну співпрацю з Фондом Конрада Аденауера почала у 1994 р. З 2000 до 2005 рр. була головою представництва Фонду в Санкт Петербурзі, її було призначено також регіональною представницею Фонду в Північно-східній Росії. Пізніше перейшла до центрального офісу Фонду Аденауера в Берліні і відповідала спочатку за регіон Центральної та Східної Європи (2005-2008), а згодом головою відділення внутрішніх програм фонду (2008-2012). З липня 2012  р. Габріель Бауманн головує в представництві Фонду Аденауера в Україні.

Народилася в 1980 р. у м. Луганськ. У 2002 р. закінчила юридичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка, за спеціальністю «Правознавство». У 2007 р. захистила дисертацію та здобула наукову ступінь доктора філософії в галузі права. У 2009 р. здобула другу вищу освіту за фахом державне управління, закінчивши Національну академію державного управління при Президентові України. Народний депутат України VI-VII скликань. Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Співголова Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості». Є автором численних професійних публікацій на політичну та юридичну тематику в українських та іноземних ЗМІ.

Народився в 1948 р. у м. Плявінас (Латвія). Навчався на філософському факультеті Київського університету ім. Т.Шевченка, доктор філософських наук. Працював доцентом при альма-матер та у НУ “Києво-Могилянська академія”. У 1993-1998 рр. обіймав посаду головного редактора журналу “Політична думка” та був президентом Українського філософського фонду.  З 1998 р. є виконавчим директором МФ “Відродження”. Автор та співавтор численних наукових праць та наукових статей з філософії та політичних наук (www.bystrytsky.org).

Народилася в 1955 р. в м. Тайшет. Член правління Асоціації народних депутатів України, журналістка, правознавець. Навчалася в НУ ім. Т.Шевченка в Інституті журналістики та на юридичному факультеті. Заступниця Голови Народного руху України (1994-2001). Працювала головним редактором газети Час/Time. У 1998-2012 рр. народний депутат України. Упродовж 6 років очолювала підкомітет з питань ґендерної політики Комітету ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Ініціювала проведення понад десяти парламентських і комітетських слухань із питань рівності можливостей жінок і чоловіків, протидії домашньому насильству. У 2006-2012 рр. входила до складу Постійної делегації ВР України в Парламентській Асамблеї Ради Європи, працювала в Комітеті з рівних можливостей жінок і чоловіків (з 2012 р. – Комітет з рівності і недискримінації) ПАРЄ. На її пропозицію Комітет Асамблеї у червні 2011 р. провів слухання «Становище жінок в Україні». Входила до складу Міжпарламентських асамблей «Україна-Польща» та «Україна-Польща-Литва». Авторка законопроектів у царині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження домашнього насильства, серед них – проект Закону «Про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі». Письменниця, авторка низки публіцистичних та аналітичних статей у вітчизняних і зарубіжних виданнях.

Народилася в 1969 р., вивчала історію, філософію, германістику та дошкільну педагогіку в університетах Гамбурга та Дубліна. У 2004 р. захистила докторську дисертацію з історії на тему “Політика еросу. Союз чоловіків у науці, медицині та культурі 1880-1934”. На даний час професорка з історії та ґендерних студій в інституті культурологічних наук, Берлінського університету ім. Гумбольдта. У 2002 р. отримала приз сприяння жінок університету Гамбурга. Основні напрямки дослідницької діяльності: Європейська культурна та ґендерна історія політичного, трансфертна історія расизму, європейські конструкції простору та кордонів та історія сексуальності, тіла і чоловічості.

Очолює регіональне бюро Національного інституту демократії в Україні. До цього працювала керівником Стратегічного центру виборчих ініціатив, який під її керівництвом перетворився з невеликого дослідного центру на вагомий інститут у сфері досліджень прямої демократії в США. Пані Крістіна Вільфор вивчала теле- та радіожурналістику, політичні науки та державне управління у Вашингтоні.

Вивчала економіку та соціологію в університетах Білефельд та Речіфе (Бразилія). Закінчила навчання у 1986 р. зі ступенем дипломованого соціолога. В період з 1986 до 1999 рр. була науковою співробітницею в Університеті заочного навчання та Університеті Філіпс в Магбурзі. З  2000-2008 рр. була незалежною дослідницею. У 2006 р. отримала науковий ступінь доктора філософських наук в Університеті Філіпс. З 2008 р. обіймала посаду наукового співробітника/ ученого радника в університеті заочного навчання Хаген в області політика та управління, також була позаштатним викладачем політології в Бергському університеті Вуперталь. Головні напрямки дослідницької діяльності: зміна громадського сектору (модернізація управління),  співучасть громади, гендер та рівноправۥя, політика ринку праці та зайнятості, дослідження демографії та політики на місцевому рівні.

Народилася в 1956. Для життя Ребекки Хармс визначильною була боротьба проти атомної енергії: У 1977 р. кваліфікована садівниця брала участь у створенні громадської ініціативи проти центру утилізації відходів виробництва атомної енергетики Ґорлебен (Gorleben). Протягом багатьох років була в правлінні цієї ініціативи. З 1984 р. асистентка своєї подруги з Вендланду, Ундін фон Блоттнітц, в Європарламенті. Разом зі своєю подругою відкрила для себе Європу і політичні партії зеленого спрямування. У 1994 р. була кандидатом в депутати від «Зелених»  до Ляндтаґу Нижньої Саксонії, у 1998 р. очолила там фракцію Зелених. З 1998 р. є також членом Національної партійної ради «Союз 90/Зелені». В 2004 р. була обрана до Європарламенту. З 2009 голова фракції Зелені/Європейський вільний альянс. Як голова фракції має справу з усіма актуальними питаннями з європолітики, на даний момент особливо із єврокризою. Крім того вона  співпрацює у Комітеті з питань промисловості, досліджень та енергетики, Комітеті з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я і продовольчої безпеки та Комітету з рибальства. Питання, з якими вона має справу, стосуються в першу чергу енергетичної політики, досліджень, ядерної політики, зміни клімату, охорони довкілля та захисту прав споживачів, безпеки харчових продуктів і політики в сфері рибальства. Також є членом міжпарламентської  делегації – Європейський парламент та Україна.

Народилася в 1971 р. у Черкасах. У 1993 р. закінчила факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка. У 2011 р. закінчила Дипломатичну академію України при МЗС, магістр зовнішньої політики, 2012 р. – КНУ ім. Шевченка, правознавство, юрист. Працювала редактором і керівником проектів у редакції програм для дітей та молоді Національної телекомпанії України. З 1996 р. спеціальний кореспондент. З 1999 р. ведуча-коментатор та керівник відділу зовнішньої політики служби новин на телеканалі «Інтер». Автор та ведуча політичного ток-шоу «Право вибору», «Особливі прикметики», серії публіцистичних фільмів, зокрема «Півкроку до мрії», «Гонгадзе. Спроба розслідування», інших. З грудня 2001 по 2005 рр. - прес-секретар лідера опозиції Віктора Ющенка. З січня 2005 по вересень 2006 рр. прес-секретар Президента України. У листопаді 2006 р.  – Президент інформаційного агентство УНІАН. З листопада 2007 р. – до грудня 2012 р. народний депутат України VI скликання, фракція «НУ-НС». Член Комітету ВР з питань євроінтеграції. Голова підкомітету з питань інформаційного забезпечення інтеграційних процесів. Співголова Парламентського клубу "Україна-ЄС". Співголова міжфракційного об'єднання "Рівні можливості". Позапартійна. З 12 грудня 2012 р. народний депутат VІІ скликання, фракція "УДАР". Перший заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції. Співголова МФО "Рівні можливості". Заміжня, виховує дві доньки та сина.

Народилася в 1965 р. у м. Львів в сім'ї вчителів. Має дві вищі освіти: біохімік-викладач та економіст-менеджер. Кандидат педагогічних наук. Відмінник освіти України. Освітянську кар’єру починала на посадах вчителя, заступника директора, директора школи, викладача вузів. Стажувалася у Варшавському і Колумбійському університетах. 2002 р. очолила Центр тестових технологій МФ «Відродження», де розробляла систему зовнішнього незалежного тестування. Створювала Український центр оцінювання якості освіти і стала його першим керівником. Внаслідок запровадження зовнішнього незалежного оцінювання  було радикально зменшено можливості для хабарництва під час вступу у вузи. 2006-2009 рр – начальник Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації. З 2010 р. – керівник напрямку “Суспільство знань” в “Уряді змін” партії “Фронт змін”. Брала активну участь у роботі “Школи влади” “Фронту змін” для навчання депутатів місцевих рад від партії та організувала партійний проект підтримки політичної участі жінок. Співавтор ключових законопроектів у сфері освіти та науки, зокрема: “Про вищу освіту”, “Про освіту”, “Про наукову та науково-технічну діяльність”, запропонованих від ОО “Батьківщина”. З грудня 2012 р. є Головою Комітету ВР України з питань науки і освіти. Заміжня, має доньку, сина та онуку.

Народився в 1984 р. у м. Кривий Ріг. У 2004 р. закінчив кафедру політології Києво-Могилянської академії з дипломом бакалавра, в 2007 р. отримав магістерський диплом з філософї в тому ж університеті. Активіст ліворадикального руху. З 2008 р. працює економічним журналістом в газеті "Бізнес" (кореспондент, згодом – оглядач). У тому ж році став одним із організаторів кампанії протидії прийняттю нового Трудового кодексу. З 2011 р. – член Автономної спілки трудящих. Автор численних публікацій у виданнях "Політична критика", "Спільне", commons.com.ua, livasprava.info, avtonomia.net. Cфери інтересів: політична економія, медична реформа, реформа залізниці, соціальне кіно, історія, фемінізм, кулінарія, класовий аналіз.

Начальник відділу протидії насильству в сім’ї управління соціального захисту сімей,   Департамент сім'ї та дітей Міністерство соціальної політики України. Державний службовець з 1995 р. Є співрозробником Закону України "Про попередження насильства в сім’ї". Автор практичних матеріалів, пов’язаних із протидією насильства в сім’ї

Посол Мадіна Джарбусинова з Казахстану обіймає посаду Координатора проектів ОБСЄ в Україні з 18 червня 2012 р. Навчалася в Казахському Державному університеті міжнародних відносин та світових мов в Алмати (1971-75 рр.), отримала докторський ступінь в Академії наук СРСР у Москві (1977-80 рр.). Пізніше навчалася в Університетському коледжі Лондона та в Університеті ім. Д. Кунаєва в Алмати. Посол Джарбусинова обіймала керівні посади в уряді Казахстану, у т.ч. у Центральному комітеті молоді та у Парламенті Казахстану. У 1995-1998 рр. була Директором Департаменту багатосторонніх відносин та міжнародних організацій Міністерства закордонних справ Казахстану, а у 1998-1999 рр. – обіймала посаду заступника міністра закордонних справ Казахстану. Протягом 1999-2003 рр. посол Джарбусинова обіймала посаду Постійного представника Казахстану при ООН. З 2003 р. є Послом з особливих доручень Міністерства закордонних справ Казахстану. У 2008-2012 рр. представляла країни Центральної та Східної Європи та СНД у сенаті Міжнародної організації Дитячі села у м. Відень. Посол Джарбусинова активно просуває питання захисту прав людини та дотримання ґендерної рівності. Під час головування Казахстану в ОБСЄ у 2010 р. вона обіймала посаду Відповідальної за питання людського виміру у цільовій групі із забезпечення Головування Казахстану в ОБСЄ. Раніше вона працювала у дорадчому органі при ООН-Жінки (UNIFEM) та була у складі Бюро Комісії ООН зі сталого розвитку. Посол Джарбусинова володіє англійською, російською та казахською мовами. Одружена та має двох дітей. 

Координаторка програми «Гендерна демократія» Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, ЛГБТ активістка, тренерка. Має досвід роботи у громадських організаціях та проектах на теми гендеру, ЛГБТ в Киргизстані та Україні. За освітою магістерка гендерних студій.

Адвокат, директор юридичного департаменту Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна». З 1999 р. займається захистом прав людини, зокрема жінок та дітей. Працювала помічником народного депутата (2006–2007 рр.), головним спеціалістом управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС апарату Міністра внутрішніх справ (2008–2009 рр.). Є співрозробником Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення законодавства України щодо протидії насильству в сім’ї)». Автор чисельних наукових та практичних матеріалів, пов’язаних із протидією насильства в сім’ї. Має досвід координації як національних, так і міжнародних проектів. Здійснює та координує юридичний супровід справ жертв насильства в сім’ї. Наразі закінчує дисертаційне дослідження щодо адміністративно-правового регулювання надання допомоги та захисту жертвам насильства в сім’ї.

Заступник Міністра соціальної політики України. Народилася 1957 р. в м. Авдіївка Донецької обл. У 1975 р. закінчила Чернігівський юридичний технікум, у 1982 р. Київський університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю юрист. Працювала інспектором, старшим інспектором, начальником Контрольно-ревізійного відділу соціального забезпечення облвиконкому м. Донецька (1975-1986). Обіймала посади заступника завідуючого відділом соціального забезпечення, начальника сектору пенсій та допомог відділу соціального забезпечення облвиконкому ради народних депутатів м. Донецька (1988-1992), завідуючої відділом соціального захисту населення, завідуючої відділом гуманітарної політики Донецької облдержадміністрації (1992-1994).

Народилася 11 липня 1959 року. Закінчила філософський факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка в 1981 р. Захистила кандидатську дисертацію з філософії  в Інституті філософії НАН України в 1991 р.

З травня 2012 р. Оксана Кисельова виконує функції Національного програмного координатора програми  ООН Жінки „Підвищення відповідальності щодо фінансування гендерної рівності (2011-2015)“. До цього моменту Оксана працювала в Інституті філософії НАН України та очолювала громадську організацію «Інститут ліберального суспільства».

Народний депутат України, Голова підкомітету з питань реклами Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації, Співголова Міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості», член міжпарламентської делегації - Європейський парламент та Україна. Кандидат історичних наук. У 1993 р. закінчила Львівський державний університет ім. І.Франка, займалася дослідженням громадських рухів та політичних партій в Україні. Має значний досвід у сфері зв’язків з громадськістю і політичної реклами. У 2007 р. обрана народним депутатом України від Блоку Юлії Тимошенко, у 2012 р. - народним депутатом від партії «ВО «Батьківщина». Оленою Кондратюк ініційовано законопроекти з питань реклами, діяльності засобів масової інформації, ґендерної рівності. У законодавчих ініціативах у сфері рекламної діяльності, регулювання діяльності ЗМІ принципово відстоюються насамперед ліберальні позиції, йде пошук балансу між суспільними, державними інтересами та інтересами рекламної індустрії, медіа бізнесу. Серед професійних інтересів: європейська інтеграція України, зв’язки з громадськістю, реклама, ґендерна політика. Одружена, виховує доньку.

Навчалася у Фрайбурзі, працювала в окружному суді міста Дюссельдорф у Німеччині, отримала диплом магістра економічного та публічного міжнародного права в Утрехтському університеті у Нідерландах. З 2012 р. – керівник Представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україні та Білорусі. Раніше була менеджером проектів у Німецькому товаристві міжнародного співробітництва (GIZ) в Німеччині, працювала над міжнародними проектами здійснення реформ у правовій та юридичній сфері. Професійний досвід здобувала у московському представництвіDeutsche Bank на посаді виконавчого ассистента голови Ради директорів і в Бюро з питань демократичних інститутів та прав людини при ОБСЄ у Варшаві на посаді експерта з верховенства права.

Доктор юридичних наук, кандидат філософських наук, професор. У 2003 р. захистила докторську дисертацію на тему «Управління процесами формування ґендерної політики в Україні (організаційно-правові засади)». Президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», народний депутат України V скликання. З січня 2013 р. обрана від України членом ГРЕТА - Групи експертів Ради Європи по протидії торгівлі людьми. Перебувала на посаді радника Міністра внутрішніх справ з прав людини та ґендерних питань (2004–2006) та заступника керівника апарату Міністра — радника Міністра внутрішніх справ (2008–2010). Автор більше 200 наукових праць. Співавтор навчальних посібників та підручників. Автор моніторингових звітів щодо стану протидії торгівлі людьми, насильства в сім’ї, захисту прав дитини та забезпечення ґендерної рівності. Є автором та розробником Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення законодавства України щодо протидії насильству в сім’ї)». У 2010 р. брала участь у роботі тимчасового Комітету Ради Європи з розробки Європейської конвенції щодо попередження і боротьби із насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Вивчала філософію, політологію та соціологію. У 2000 р. захистила кандидатську дисертацію з філософії у Вільному університеті Берлін, 2001-2003 рр. наукова робота на тему «Громадськість та ґендерні відносини. Виміри досвіду» (Університет Франкфурт-на-Майні та Університет Кассель). 2004-2006 стипендіатка австрійського наукового фонду Лізи Майтнер. 2009 захист докторської дисертації з філософії в Уніерситеті Падерборн. З 2008-2011 рр. була науковим співробітником в Інституті гуманітарних наук у Відні. На даний момент викладає в інституті філософії в Берлінському Університеті.

Народилася в 1971 р. в Ужгороді. Етнологиня, культурна антропологиня, кандидатка історичних наук. У 2003 р. захистила кандидатську дисертацію. Наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, заступниця директорки "Центру культурно-антропологічних студій", стипендіатка Гарвардського університету (США, 2012), Університету Альберти (Канада, 2008-2009) та  Прогами ім. Фулбтайта (США, 2007-2008). Авторка моногарфії "Ритуал і тіло" (Критика, 2011), укладачка та наукова редакторка кількох збірників статей, авторка численних публікацій.

Народилася в 1975 р. у Києві. Вивчала соціологію в КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2003 р. захистила кандидатську, а у 2013 р.  докторську  дисертації. З 1999 р. викладає в КНУ ім. Тараса Шевченка, з 2007 р. доцентка факультету соціології. Як експертка співпрацювала з міжнародними та українськими організаціями (ПРООН, МОП, КІГД, фонд ім. Ф.Еберта, фонд ім. Г.Бьолля, CASE, HESP та ін.), експертиза проектів, експертна діяльність в мас-медіа, участь у соціологічних та маркетингових дослідженнях. Членкиня Соціологічної асоціації України, міжнародних асоціацій із соціології та географії. Експертка Гендерної експертної платформи при ГІАЦ “Крона”. Авторка численних публікацій з соціокультурної, гендерної, урбаністичної тематики (навчальні посібники, монографії, методички, енциклопедичні та наукові статті). Теперішня діяльність: викладання навчальних дисциплін з гендерної, соціокультурної, соціологічної проблематики, дослідницька діяльність (проект Кіотського університету  "Трансформація інтимної та публічної сфери у ХХІ столітті") співпраця з гендерними програмами фонду Бьоля, ГІАЦ "Крона" та ін.

Народився в 1978 р. у Харкові. Соціолог, кандидат соціологічних наук. З 2001 р. працює на викладацьких посадах кафедри філософії Харківського національного медичного університету (з 2008 р. – доцент кафедри). З 2009 р. – завідувач підготовчого відділення для іноземних громадян ХНМУ. Автор 62 наукових і навчально-методичних праць, у т. ч. 14 – з гендерної проблематики. З 2006 р. займається гендерними дослідженнями. З 2010 р. – співробітник Гендерного інформаційно-аналітичного центру „КРОНА” (м. Харків), експерт гендерної експертної платформи при ГІАЦ „КРОНА”. Співавтор і тренер очних гендерних шкіл для освітян, співавтор і тьютор дистанційних гендерних шкіл для журналісток і журналістів. З 2011 р. – редактор гендерного журналу „Я”. Співавтор посібника для освітян „шкільні історії” (2012).

Народилася в 1981 р. у м. Ковель. Вивчала соціологію в НУ "Києво-Могилянська академія". У 2009 р. захистила кандидантську дисертацію із спеціальності «соціальні структури і соціальні відносини» на тему «Інституційні засади регулювання гендерних відносин». З 2004 р. здійснювала навчальні та дослідницькі візити до Швеції, США, Норвегії, Угорщини, Німеччини, Естонії, Канади, Чехії, Фінляндії тощо. З 2005 р. викладає на кафедрі соціології НаУКМА авторські курси "Гендер і політика", "Маскулінність і чоловічі студії", "Соціологічний аналіз форм девіантної поведінки", "Соціальні проблеми в Україні і світі", "Гендерні відносини в Україні: соціологічний аналіз" та ін. Досліджує ґендерні відносини та ґендерну політику в Україні, а також жіночий, чоловічий і ЛГБТ рухи. Авторка близько 30 наукових праць, низки публіцистичних статей. Співавторка книги «Gender, Politics, and Society in Ukraine», якавийшлав 2012 р. вUniversity of Toronto Press. Розділяє ідею публічної соціології – науки і досліджень заради суспільних змін.

З 2009 р. працює в Центрі «Ла Страда-Україна» консультантом Національних «гарячих ліній». Наразі очолює департамент консультативної підтримки Національних «гарячих ліній». Має досвід координації як національних, так і міжнародних проектів. Брала участь в міжнародних та національних тренінгах з питань надання допомоги постраждалим від домашнього насильства. Автор ряду наукових та практичних матеріалів, пов’язаних із протидією насильства в сім’ї.

Уже 30 років одружений і має трьох дорослих дітей. Соціальний науковець,  консультант з організації проектів, тренер і вже більш як 15 років відповідальний за проведення численних інноваційних проектів з тематикою «Сумісність роботи та життя». На основі власного досвіду в проектах для періоду батьківства 10 років тому він розробив проектний підхід «Батьки та кар’єра», котрий заохочує чоловіків, що працюють на підприємствах змінити їх уявлення про батьківство та роздільну декретну відпустку. За допомогою цього підходу йому вдалося підняти тему роздільної декретної відпустки  з «жіночого кутка» до широкого загалу. Через систематичні процедури менеджери з персоналу,  об’єднань співробітників підприємств, всі робочі, зайняті у виробничому процесі отримують можливість поставити під сумнів попередні переконання та упередження щодо батьківства і дослідити нові підходи до розуміння питання.  З  2008 р.  працює як вільний  консультант з організацій проектів та  автор.

Народилася в 1948. Професорка соціології в Берлінському університеті ім. Гумбоьдта, саме  тут вивчала культурологію і соціологію. Співзасновниця Центру міждисциплінарних досліджень жінок (сьогодні – Центр трансдисциплінарних гендерних студій) в Гумбольдтському університеті. Головні напрями роботи: соціологія праці та гендерні відносини, суспільні та виробничі трансформаційні процеси.

Народився в 1981 р. в м. Миколаєві. З 1998 по 2004 р. навчався в Чорноморському державному університеті ім. П.Могили, де отримав ступінь магістра політичних наук. У 2005 р. в якості стипендіату Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта поїхав на навчання до Державного університету штату Айови, США, де у 2007 р. отримав ступінь магістра державного управління. Після повернення до України у 2008 р. викладав у Інституті державного управління при альма-матер та займався громадською діяльністю – очолював Молодіжний правозахисний центр та Коаліцію з протидії дискримінації в Україні. З серпня 2012 р. обіймає посаду заступника начальника Управління з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності – начальника відділу з питань недискримінації Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Народилася в 1983 р. в м. Київ. Вивчала історію, політологію, зокрема концепції політичної участі. Аспірантка Національної академії наук України, досліджує питання праці та жіночої участі. Активістка, учасниця громадськаого руху "Ліва опозиція", правозахисниця, журналістка.

Народилася 1978 р. у Миколаєві. Вивчала політологію в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». З 2000 р. працює в Програмі сприяння Парламенту України, зараз на посаді менеджера програм громадянського суспільства, також є експертом громадської організації Інформаційно-консультативний жіночий центр.  Брала участь у розробці посібників з доступу громадян до законотворчого процесу, аналізу інтеграції принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до місцевих програм розвитку, протидії сексизму в засобах масової інформації та рекламі тощо.

Протягом більш ніж 10 років активно залучена до розбудови демократії, розвитку громадянського суспільства та прозорості виборів. Розпочала свою кар’єру як практикантка у Верховній Раді, а згодом приєдналась до Національного Демократичного Інституту (НДІ), де працювала над розбудовою партійної системи в Україні. Працюючи Директором зі зв’язків з урядом в одній із компаній у Вашингтоні – Американській континентальній групі, а пізніше Програмним директором у Регіональній мережевій програмі Freedom House в Угорщині та Радником з виборчого та політичного процесу в Агентстві США з міжнародного розвитку (USAID), вона розвинула свою професійну кар’єру в сфері міжнародних організацій, консультацій в приватному секторі та в державних інституціях. До Бюро Демократичних інституцій та прав людини приєдналась у 2012 р. У 2010 р. була названа кращим Національним працівником року Закордонної служби USAID за високі досягнення у сприянні розвитку демократії в Україні та за лідерство в спрямуванні роботи Уряду США з підтримки демократії. Отримала диплом магістра з Державного Управління Нью-Йоркського університету та у 2009 р. була нагороджена Грантом з Демократії, Розвитку та Верховенства права Стенфордського університету.

Координаторка проектів Міжнародної Федерації Планованого Батьківства (IPPF), що реалізуються в Україні Благодійним Фондом "Здоров'я жінки і планування сім'ї". Фахівчиня зі статевого виховання, тренерка, координаторка молодіжного волонтерського руху. Має досвід реалізації проектів за підтримки МФ “Відродження”, Українського Жіночого Фонду, Бюро ЮНЕСКО у Москві. Авторка тренінгових програм та статей зі статевого виховання. Освіта: магістерка соціальної роботи та соціальної політики НаУКМА.

Народилась в 1970 р. у Києві. У 1994 р. закінчила Київське медичне училище № 4 за спеціальністю “Сестринська справа”. У 1997 р. закінчила “Київський політехнічний інститут” за спеціальністю “Комп'ютерні та інтелектуальні системи та мережі”. У 2003 р. отримала другу вищу освіту за спеціальністю “Педагогіка вищої школи”. У 2008 р. захистила дисертацію кандидата філософських наук за темою: “Ґендерна компонента сучасного українського суспільства (соціально-філософський аспект)”, спеціальність – Соціальна філософія та філософія історії. З 1998 р. викладач в НТУ України “Київський політехнічний інститут”, факультет соціології і права. З 2001 р. працює в Українському центрі ґендерної освіти при НТУУ “КПІ”, з 2008 р. – на посаді заступника директора Центру з науки та методології. Сфера наукових зацікавлень: Ґендерні аспекти біополітики (сексуальність, репродукція, тілесні модифікації); Соціально-філософські дослідження ідеології; Філософія фемінізму. Працювала експертом у ряді проектів з питань: ґендерної освіти, освіти спрямованої на жінок та інформаційних вимірів жіночого лідерства. Співавторка двох колективних монографій. Авторка близько 20 статей з питань ідеології сексизму, біоетики, політики в області репродукції; низки публіцистичних та експертних виступів на телебаченні та радіо з цих питань. Має досвід проведення тренінгів, консультацій та відкритих лекцій в Україні та за кордоном.

Більш ніж 20 років працює у сфері захисту прав людини та ґендерної рівності. Заснувала НУО „Інформаційно-консультативний жіночий центр“ у 1995 р. Видала більш ніж десяток книг про можливості жінок та їх розвиток, серед яких Наші права людини авторки Жулі Мертус (1996 р.); Довідник жіночих груп та ініціатив в Україні (1996 р.), Освітній посібник для тренерів (виданий українською, російською та англійською мовами в 1999, 2002 та 2005 рр.) та ін. Була однією з ініціаторів освітнього проекту „Рівні права та рівні можливості для дівчат та хлопців“. З 1999 р. він почав діяти у 8 країнах регіону, а з 2002 р. до програми приєднались учасники з Афганістану та Бірми. Представляла Україну на численних міжнародних конференціях та зустрічах, серед яких – IV Світова конференція зі справ жінок в Пекіні. Отримала диплом магістра міжнародного права.

Заступник голови Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» (м. Львів). З 1996 р. займається захистом прав жінок та гендерною рівністю. З 2007 р. – національний експерт ПРООН з гендерної рівності, проведення тренінгів та здійснення моніторингу впровадження гендерної політики.  Має досвід координації як національних, так і регіональних проектів. Проводить тренінги, консультації та інші заходи з питань вирішення проблем насильства щодо жінок.

Народилася в 1968 р. у Києві. Кандидат філологічних наук, доцент. У 1990 р. закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працювала в університеті і навчалася в аспірантурі. Захистила у 1994 р. канд. дисертацію „Образно-символічна система часу в українському пісенному фольклорі”. З 1995 р. викладає давню українську літературу на кафедрі історії української літератури (згодом кафедра історіі української літератури і шевченкознавства). Автор низки наукових статей, директорка Фонду Європа XXI.

На даний момент є Директором з Ґендерних питань в Бюро Демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ. До сфери її діяльності входять сприяння політичній участі жінок та зміцнення національних механізмів просування жінок. Перш ніж приєднатись до ОБСЄ, працювала в Міжнародній організації міграції (ІОМ) та в Програмі розвитку ООН (UNDP), спрямовуючи свою роботу в основному на попередження торгівлі жінками та дівчатами в Західних Балканах. Закінчила Прінстонський університет, вивчала міжнародні відносини та права людини.

Протягом більш ніж 30 років відома експертка з ґендерних питань і має великий досвід у сфері публічної політики в США та на міжнародній арені. З 2012 р. є Спеціальним Представником Діючого Голови ОБСЄ з Ґендерних Питань та перепризначена у 2013 р. На даний час управляє освітнім проектом CEDAW на Лідерській Конференції з прав людини та громадянина у Вашингтоні. З 1998 до 2008 рр. була виконавчим директором Жіночої організації з екології та розвитку, де допомагала провести успішну глобальну кампанію для започаткування ООН Жінки (UN Women). З 1986 до 1999 рр. працювала у Фонді Форд, де була наглядачем в програмах з прав жінок, соціальної справедливості та демократичного врядування. Після отримання диплому юриста у Школі юридичних наук Нью-Йоркського університету в 1973 р. вона працювала у Вашингтоні на тодішню Конгресменку Беллу Абцуґ і згодом приєдналась до Міністерства охорони здоров’я та соціальних служб США в якості директора відділу з протидії домашньому насильству.

Народилася в 1942 р., вивчала фармацевтику в Пассау, Мюнстері та Боні. У 1971 р. захистила докторську дисертацію з фармацевтичної хімії. У період з 1971-1980 рр. працює на підприємствах фармацевтичної та споживчої індустрії ((Procter & Gamble International, Tropon GmbH, Delalande S.A.), а згодом як тренер-консультант персоналу (1995-2004). У період з 1980 по 2002 рр. депутат Бундестагу. З 1987 по 1991 рр. була Державним міністром МЗС Німеччини і відповідала за європейські питання. З 1991 по 1994 рр. федеральний міністр просторового порядку, розширення міст та будівництва (відповідала за підготовку переїзду парламенту та уряду до Берліну. Основні політичні посади: Голова районної партійної організації м. Аахен (1979-1983 та 1995-2001), Генеральний Секретар Вільно-Демократичної Партії - ВДП (1982-1984), Федеральний скарбник ВДП (1984-1987) та Заступник Голови національної партійної організації ВДП (1988-1994).

Голова правління в «TerredeFemmes» («Земля жінок»). Впродовж 15 років  була депутатом Бундестагу та обіймала посаду речниці фракції Союз 90/Зелені, одночасно була завідуючою справами парламенту, до того працювала  урядовою співробітницею в Федеративній землі Пінічна Рейн-Вестфалія та викладала у вищих навчальних закладах.

Народилася в 1965. З 2006 р. директорка Європейського обміну в Берліні. Член правління обۥєднання «Права людини в Білорусі», член Фонду ім. Гайнріха Бьолля. З 1992-1995 рр. була директоркою організації «Німецько-російський обмін» в Санкт-Петербурзі, а протягом 1997-2006 рр. керівницею «Німецько-російського обміну» в Берліні. Вичала славістику та історію в Тюбінґені та Мюнхені.

Народилася в 1985 р. Отримала магістерський ступінь з гендерних студій у Центрально-Європейському університеті (Будапешт, Угорщина). Координувала гендерну програму у Представництві фонду ім. Г. Бьолля в Україні з 2010 по 2012 рр. З 2010 р. є учасницею Феміністичної Офензиви. Незалежна гендерна дослідниця, співавторка та редакторка колективних досліджень «ЛГБТ-сім’ї в Україні: соціальні практики та законодавче регулювання» та «Гендер, релігія і націоналізм в Україні».

Координаторка проекту «Гендерний моніторинг парламентських виборів 2012 в Україні» та Мережі громадського контролю за ґендерною рівністю на парламентських виборах 2012. Директор ВОГО «Гендерний центр». Кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Досвід громадської діяльності 15 років. Стажувалася у США, ФРН, Швеції, Польщі. Випускниця програми «Відкритий світ» Бібліотеки Конгресу США (2004). Премія ім. Ферн Холланд Міжнародного партнерства «Vital Voices» (2005). Експерт з гендерного аналізу виборчого законодавства України за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні (2008). Тренер із гендерної політики Програми рівних  можливостей та прав жінок ПРООН-ЄС (2010-2011).