13-ТА РІЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ КИЇВСЬКОГО ДІАЛОГУ

Доктор філософських наук, виконавчий директор Міжнародного фонду Відродження. Навчався на філософському факультеті Київського університету ім. Т.Шевченка. Працював доцентом при альма-матер та у Національному Університеті “Києво-Могилянська академія”. У 1993-1998рр обіймав посаду головного редактора журналу “Політична думка” та був президентом Українського філософського фонду. Автор та співавтор численних наукових працьта наукових статей з філософії та політичних наук.

Маркус Бранд (Австрія) є консультаном з демократичного управління та керівником відділу стратегічного консультування ПРООН Україна. З квітня 2015 р. він керує стратегічним розвитком за дорученням ПРООН, що стосується викликів, пріоритетів і реформи демократичного державного управління в Україні. Програма ПРООН з демократичного врядування та реформ свою головну увагу присвячує демократизації, місцевому самоуправлінню та розвитку громад, боротьбі з корупцією та формуванню правових інституцій і інституцій з захисту прав людини. Державне управління – це ключовий аспект роботи ПРООН та програми з миротворення у регіонах Східної України, які постраждали від конфлікту.
Раніше Маркус Бранд працював на різних позиціях у ПРООН, ОБСЄ, Управлінні ООН з координації гуманітарних питань, USAID, Інституті «Відкрите суспільство», ЄС, Міністерстві закордонних справ Австрії і ESI (аналітичний центр). Він жив і працював у США, Тайланді, Непалі, М’янмі, Польщі, Косово та Болгарії. Маркус отримав ступень доктора за напрямком конституційного та міжнародного права у Віденському університеті, а також диплом магістра права за спеціалізацією на правах людини в Європейському університеті у Ф’єзолі (Італія). Він має також диплом з міжнародних відносин Університету Джона Гопкінса у його філіалі в Болоньї (Італія).

Життя Ребекки Хармс (1956) визначила боротьба проти атомної енергетики. У 1977 р. Ребекка стала одним з співзасновників громадської ініціативи, що виступала проти будівництва центру з захоронення атомних відходів у Вендланді (Нижня Саксонія). Багато років вона була членом правління цієї ініціативи, а також речницею Республіки Вільного Вендланду.
У 2004 р. Ребекка Хармс була обрана до Європейського парламенту. З 2009 р. по 2016 р. вона очолювала в парламенті фракцію Зелених/Європейський вільний альянс, а її основними напрямами політичної діяльності стали питання європейської політики.
Головними темами, якими займається пані Хармс є енергетична й атомна політика, захист клімату та зовнішня політики, що відповідає її завданням в парламенті.
З 2017 р. Ребекка займає посаду співголови парламентських зборів депутатів Європейського парламенту та держав Східного партнерства (Україна, Республіка Молдова, Грузія, Вірменія та Азербайджан (EURONEST). Ребекка Хармс є членом конференції голів делегацій, комітету з питань промисловості, науки та енергетики (ITRE) та делегації ЄС-Німеччина-Україна. Вона є членом Комітету міжнародних відносин (AFET), Комітету з питань екології, громадської системи здоров’я та безпеки харчових продуктів (ENVI), а також делегації ЄС-Росія.
У 2012 р. Ребекка Хармс оприлюднила щоденник «Один день у Фукусімі – Один тиждень в Японії», який складається з 88 сторінок нотаток і фотографій з цієї надзвичайної країни.
Навесні 2014 р. Ребекка написала розділ для книжки «Майдан! Україна, Європа», надрукованої у видавництві edition.fotoTAPETA.

Експерт з питань Східної Європи, історик. З 1990 по 1996 вивчав історію Східної Європи, а також славістику та економіку в Майнці. Із вересня 2001р. - науковий співробітник Центру гуманітарних досліджень Історії та культури Центральної та Східної Європи (GWZO) в університеті м.Лейпциг, де в рамках проекту «Візуальні та історичні культури Центральної та Східної Європи в процесі державної та суспільної модернізації з 1918 року" (керівник: проф.док. Стефан Тробст) курує дослідження на тему державної символіки, національного формування і культури пам'яті в Україні в 20 столітті. Вільфрід Їльге протягом кількох років жив і проводив дослідження в Україні. Він опублікував багато робіт із сучасної історії, політики, формування державності та культури пам'яті в України. З 2005р. є членом правління німецько-української ініціативи "Київський Діалог", з 2006 по 2009 був членом журі німецько-польсько-українсько-білоруської програми "Партнерство для суспільних ініціатив: Німеччина-Польща-Україна/Білорусь", яка відбувається за сприяння Фонду Роберта Боша, Фонду Стефана Баторія та Фонду ПАУСІ.

Громадсько-політичну діяльність розпочав у 1987 р., вступивши в Товариство Лева. З 1990 по 1994 рр. працював референтом-консультантом народних депутатів України Ігора Гриніва і Тараса Стецьківа, радником з політичних питань Віце-прем'єр-міністра України Віктора Пинзеника у Кабінеті Міністрів, експертом Фонду підтримки реформ. Брав участь у підготовці проектів законів «Про об'єднання громадян», «Про громадянство України», «Про місцеве самоврядування», «Про вибори народних депутатів України» на основі змішаної виборчої системи тощо. У 1994 р. обраний народним депутатом України від громадського об'єднання «Нова хвиля» по Буському виборчому округу Львівської області. У Верховній Раді ІІ і ІІІ скликання працював у  Комітеті з питань правової політики на посадах секретаря Комітету,  голови підкомітету з адміністративної реформи, першого заступника Голови Комітету. З 1997 по 2001 рр. був членом Державної комісії з проведення адміністративної реформи в Україні. Активно досліджував проблематику адміністративної та судово-правової реформ, розробив та вніс на розгляд Верховної Ради України численні законопроекти з питань організації виконавчої влади, судочинства, діяльності нотаріату. З листопада 2005 р. до грудня 2006 р. працював радником Президента України — керівником Головної служби політики інституційного розвитку в Секретаріаті Президента України. Член обох комісій зі зміцнення демократії та верховенства права (2005 та 2010 років), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (2006—2007), Конституційної асамблеї при Президентові України (2012—2013), член багатьох робочих груп із розробки законопроектів з правової політики. Автор десятків наукових та публіцистичних статей і друкованих видань.

народився в місті Алчевську Луганської області. В 2007 році закінчив Донбаський державний технічний університет за спеціальністю «металургія чорних металів»; з 2008 по 2012 роки вчився в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та отримав другу вищу освіту за спеціальністю «правознавство». В 2010 році був обраний депутатом Алчевської міської ради. З 2013 року є головою Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива». В 2014 році у зв’язку з бойовими діями на Сході України переїхав до міста Києва. Наразі займається правозахисною діяльністю. Основні напрямки роботи – документування фактів порушень прав людини, пов’язаних зі збройним конфліктом на Донбасі; залучення представників громадянського суспільства до діалогу з метою наближення миру та порозуміння. Є тренером з питань місцевого самоврядування.

Директорка «Європейського обміну». Вивчала славістику та історію в Тюбінґені та Мюнхені. З 1992 по 1995 була директоркою неурядової організації «Німецько-Російський Обмін» у Санкт-Петербурзі, займалася створенням мережі центрів підтримки НУО в регіонах, програмами обміну для молоді, активістів правозахисного руху та журналістів. З 1997 по 2006 обіймала посаду директорки неурядової організації «Німецько-Російський Обмін» у Берліні. З 2006р. – голова неурядової організації «Європейський Обмін» у Берліні. Член правління Об’єднання «Права людини в Білорусії», член фундації Гайнріха Бьолля.