15-ТА РІЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ КИЇВСЬКОГО ДІАЛОГУ

Результати 15-ї конференції Київського Діалогу

Президентські і парламентські вибори 2019 року створили нову політичну реальність в Україні. Після хвилі успіху Володимира Зеленського та його партії «Слуга народу» очікування виборців є надзвичайно високими.

Як відображаються політичні зміни в регіонах країни? Яку роль можуть відігравати менші партії, орієнтовані на реформи, та учасники громадянського суспільства на національному та місцевому рівні? Як вони готуються до запланованих місцевих виборів у 2020 році?

21-22 листопада 2019 року у Києві відбулася 15-та щорічна конференція Київського Діалогу «Після виборів та перед виборами. Україна та регіони в новому політичному контексті», де ми обговорили ці питання з українськими та міжнародними гостями з політики, громадянського суспільства, науки та ЗМІ.

Тло, на якому відбулася 15-та конференція Київського Діалогу, зумовило розгортання дискусії навколо трьох основних тем:

●   Намагання нової влади (в особі Президента Зеленського, Верховної Ради України, в якій фракція партії президента «Слуга Народу» має монобільшість і здатна приймати рішення без голосів від інших фракцій, та «технократичного» Уряду, який повністю підконтрольний президенту) продемонструвати готовність до швидких реформ. Швидкість і якість цих реформ, а також те, як ці процеси позначаються на житті регіонів України були у фокусі уваги конференції.

●   Процес децентралізації і підготовка до місцевих виборів. Якщо досі великою залишалася можливість проведення дострокових місцевих виборів навесні чи влітку 2020 року, учасники конференції від партії «Слуга Народу» чітко заявили, що вибори відбудуться після завершення процесу децентралізації і відбудуться швидше за все за планом, тобто у жовтні 2020 року. Учасників, зокрема, хвилювало питання ролі, яку можуть відігравати менші політичні партії, орієнтовані на реформи, та учасники громадянського суспільства на національному та місцевому рівні.

●   Перспективи досягнення домовленостей, які наблизять мир на Донбасі (що було чи не головною передвиборчою обіцянкою Президента Зеленського, під час Саміту у Нормандському форматі, на рівні глав держав України, Росії, Німеччини і Франції, який призначено на 9 грудня 2019 року у Парижі). Останнього разу Саміт у цьому форматі відбувся у жовтні 2016 року у Берліні, і сам факт наближення цієї події, як і активні дискусії в Україні про те, якою ціною для України досягнення миру є можливим, не могли оминути увагою учасники конференції.

Які виклики стоять перед Україною сьогодні у глобальному політичному контексті?

Ребекка Гармс, яка у 2004-2019 роках була депутаткою Європарламенту у фракції “Зелені/Європейський вільний альянс” (2004-2019) і протягом багатьох років здійснює патронаж проєкту Київський Діалог, у своїй вступній доповіді  висловила переконання, що Україні потрібна підтримка на міжнародній арені у вигляді ефективної німецько-французької вісі, яка повинна наполягати на дотриманні кожного узгодженого пункту Мінських домовленостей, таких як: припинення вогню, відведення іноземних бойових частин від лінії зіткнення і повернення контролю Україні над кордоном із Росією. ЄС має і надалі консолідовано зберігати санкції щодо Росії і посилювати єдність своєї позиції в рамках НАТО.

Віола фон Крамон, депутатка Європарламенту у фракції “Зелені/Європейський вільний альянс” зазначила, що у Європарламенті більшість відкрито підтримують Україну. Втім, вона висловила занепокоєння з приводу процесів у країнах ЄС, які підривають європейські цінності і єдність, що може ускладнити утримання санкцій щодо Росії у довготривалій перспективі. Також вона зазначила, що Росія здійснює сильний вплив на процеси у ЄС: «про-путінські» настрої присутні не лише серед популістських партій, а навіть у середовищі німецького уряду.

Перед якими завданнями і викликами стоїть нова влада у процесі здійснення реформ?

Учасники перших двох панелей конференції погодилися, що Україні передусім необхідно посилити боротьбу з корупцією, обмежити владу олігархів, утвердити правову державу та створити незалежні суди. Юлія Мостова, головна редакторка впливового тижневика “Дзеркало тижня” зазначила, що влада олігархів, хоч і присіла на час, але зараз переходить до контрнаступу, і жодна влада в Україні поки не змогла обмежити монополії олігархів. Ярослав Юрчишин, депутат Верховної Ради від партії “Голос” зазначив, що перезавантаженню судової системи перешкоджає, зокрема, проблема з кадрами, оскільки часто навіть немає з кого вибирати на конкурсі. Віталій Безгін, депутат Верховної Ради від партії “Слуга Народу” висловив переконання, що верховенство права – це найголовніша умова для приваблення іноземних інвестицій.

Утвердження ефективного парламентського контролю було озвучене багатьма доповідачами як одне з нагальних завдань для України, особливо в умовах, коли новою владою був взятий швидкий темп прийняття рішень (так званий «турборежим»), часто без належного обговорення і з порушенням парламентських процедур. Марілуїзе Бек, співзасновниця Центру ліберальної сучасності з Берліна і колишня депутатка Бундестагу від Партії Зелених застерегла нову владу від применшення важливості правил і процедур парламенту, адже вони є запобіжниками зловживання владою. Вона послалася на досвід Партії Зелених у ФРН на почату 1980х років, яка мали недостатньо мандатів для прийняття рішень, але змогла скористатися парламентськими процедурами для винесення важливих для себе питань на обговорення. За таких умов питання меншості може стати з часом питанням більшості, а це і є справжньою функцією демократії.

Серед викликів, які стоять перед Президентом Зеленським, Юлія Мостова зазначила якість найближчого оточення Президента, яка неспівмірна масштабам викликів. На її думку, Зеленський має почати мислити системно і якісно змінити кадри і дії до настання весни, інакше він втратить свій основний ресурс – високий рейтинг підтримки.

Чи є нова влада справді «новою»?

Експерти погодилися з тим, що хоча партія «Слуга Народу» позиціонує себе як несистемна і привела в парламент людей без досвіду у політиці, методи роботи нової влади переважно не є прикладом якісно «нової» політики.

Так, Вільфрід Їльге, експерт з питань Східної Європи Німецького товариства зовнішньої політики зазначив, що Зеленський - це також продукт системи, і що прийшов він до влади завдяки олігархічним ЗМІ. Також він прийшов до влади з принципом, що люди – це ключове, тоді як цінності інституцій і парламентаризму зневажені, що є також зразком старого типу мислення.

Віола фон Крамон висловила здивування від того, що жодна партія в Україні не йшла на вибори з програмою альтернативної енергетики та довкілля. На її думку, ліберальна політика, яку наче сповідує партія «Слуга Народу», і екологія – це спільні речі, і висловила очікування щодо більшої підтримки цієї теми у порядку денному реформ.

Олексій Гарань, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” і професор Києво-Могилянської академії зазначив, що забезпечення незалежності і демократії – це два екзистенційні виклики України протягом усіх років незалежності, тому ідеологічних партій у західному розумінні не може бути, адже ці питання досить широкі.

Чи можливо досягнути миру на Донбасі?

Кілька доповідачів віддали належне попередній владі щодо того, що їй вдалося здійснити масштабну реформу армії і забезпечити її бойову готовність в умовах війни.

Хоча такі кроки Президента Зеленського, як погодження з «формулою Штайнмаєра» і одноосібне відведення військ на кількох ділянках і викликало напругу у суспільстві, насправді, за словами Ярослава Юрчишина, вироблення плану реінтеграції окупованих територій та збереження міжнародної коаліції – це ключові питання, які консолідують 80% парламенту. 

За словами Віталія Безгіна та Єлизавети Ясько як представників «Слуги Народу», досягнення домовленості щодо проведення Нормандського Саміту 9 грудня у Парижі – це вже перемога Зеленського, а розведення військ – це крок назустріч людям, які живуть близько до лінії зіткнення.

Усі учасники погодилися з тим, що між припиненням бою і виборами на окупованих територіях має відбутися багато процесів, які зроблять можливим проведення виборів в умовах безпеки і під українською юрисдикцією. Втім, також не схоже на те, що Росія погодиться передати Україні контроль за своїм кордоном. Також експерти погодилися з тим, що Україні варто бути готовою до плану «Б», у випадку, якщо Нормандський Саміт не принесе результатів.

Питання Криму не обговорювалося під час конференції, але Вільфрід Їльге слушно зазначив, що для Криму потрібний ефективний міжнародний формат моніторингу прав людини, щоб унеможливити подальше брання заручників з боку Росії.

Значення роботи Київського Діалогу для розвитку місцевих громад

Оскільки це була ювілейна конференція Київського Діалогу (КД), доповідачі відзначили важливу роль, яку проєкт відіграє у розвитку громад на Україні, і високо оцінили цю роботу. Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження”, зазначив, що робота КД уже ввійшла в історію громадянського суспільства України і Німеччини.

На його думку, розвиток місцевих громад і робота з людьми на глибинному  місцевому рівні  - це унікальна ніша серед донорів, які працюють в Україні. Юлія Мостова у цьому контексті висловила вдячність КД за підтримку і оздоровлення  «капілярів українського суспільства (саме капілярів, не артерій)» і за те, що КД «не дають громадянам перетворитися на мешканців». Адже, на її думку, українське суспільство хворе на рівні клітин, йому бракує саме громадян. Громадянська суб’єктність суспільства необхідна як повітря, українське суспільство повинне навчитися ставити високі завдання і об’єднуватися, і робота КД цьому сприяє. Штефані Шіффер, керівниця ГО Європейський Обмін, до чиїх проєктів належить і КД, зазначила, що у 2019 році КД відзначає своє 15-річчя і пройшов велику еволюцію від щорічної конференцій як основного виду діяльності до активної роботи щодо розвитку громадської активності на місцевому рівні в Україні. Також початок роботи конференції припав на 15-ту річницю початку Помаранчевої Революції, а також 6-ту річницю початку Революції Гідності.

У цьому контексті варті уваги є дві історії успіху Київського Діалогу. Одна з них – це створення і облаштування відкритого громадського простору в місті Дрогобич Львівської області у вигляді трьох маленьких парків. Саме завдяки цьому проєкту поняття «громадського простору» вже стало частиною статуту міста. Розвиток проєкту можна відслідковувати через сторінку у Фейсбук.

Інший приклад -  вільний простір «Хата - Хаб» у Чигирині Полтавської області. Через рік після створення Хати, яка розмістилася у квартирі її ініціаторки, проєктові вдалося наповнити її активними заходами, а також через стратегію розвитку ОТГ є надія отримати фінансування з місцевого бюджету. Більше інформації про проєкт можна знайти тут.

Чого можна очікувати від місцевих виборів у 2020 році?

Дискусія показала, що ситуація дуже відрізняється залежно від міста чи громади. Якщо у деяких містах завдяки децентралізації громадяни змогли отримати реальні важелі впливу на урядування, то в інших, де вже була міцно вкорінена влада олігархів, відкрити публічний простір для входження нових політичних гравців виявилося досить складним завданням.

Так, на думку Романа Лозинського, депутата Верховної Ради від фракції партії “Голос” та Віталія Загайного, Голови правління ГО ЦЕГРІН зі Львова, процеси останніх п’яти років призвели до того, що завдяки розвитку інструментів місцевої демократії визріла плеяда нової політичної еліти на місцях, яка має хороші шанси на майбутніх виборах і призведе до якісного оновлення місцевих рад. Перемогти зможуть не загальнонаціональні бренди, а ті місцеві політики, які зможуть представити і донести до людей візію розвитку громади.

Втім, зовсім інакше виглядає ситуація, наприклад, у Маріуполі. Максим Бородін, депутат міської ради Маріуполя (Донецька область), який представляє політичну партію «Сила людей», а також відомий активіст з питань довкілля, окреслив досить песимістичні прогнози щодо майбутніх місцевих виборів. Для порівняння, у партії «Сила Людей» було 100 тис. грн. на виборчий фонд (завдяки пожертвуванням громадян), а у олігарха Ахмєтова, який є власником двох металургійних комбінатів міста, – 5 млн грн., а також усі ЗМІ міста. Навіть якщо сам процес голосування був чесним, то процес агітації був максимально нерівним. Схоже не те, що на наступних виборах оберуть тих самих людей, що є при владі зараз. Незважаючи на те, що представникам партії «Сила людей», хоч вони і не чисельні у міській раді, вдалося домогтися прийняття найбільш відкритого регламенту засідань міськради по Україні (мешканці можуть приходити на засідання і ставити питання) і частково захистити місцевий бюджет від корупційних ризиків, більшість мешканців міста або цього не можуть оцінити, або приписують досягнення чинній владі.

Учасники дискусії зійшлися на тому, що з метою створення рівних умов для усіх учасників виборчих перегонів на місцях, варто заборонити телевізійну політичну рекламу і дозволити лише дебати, або повністю перевести агітацію в режим офлайн, а також запровадити державне фінансування партій на місцях. Іншим актуальним питанням для усіх громад виявилося питання оплати праці депутатів органів місцевого самоврядування. Оскільки ця робота не є оплачуваною, а вимагає багато часу і зусиль, варто подумати про можливість створення зарплатного фонду з місцевого бюджету.

Цікавим для учасників дискусії виявився досвід партії Вільних Демократів у Північному Рейн-Вестфалії. Реґіна Боос, депутатка міської ради міста Обергаузен зазначила, що її партія також агітувала через прямі розмови з людьми на вулиці, а на прийняття рішень може впливати не голосуванням (через незначну кількість депутатів партії у міській раді), а шляхом ініціювання тих чи інших питань/рішень. Вона також говорила про восьмигодинний робочий день при досить символічній оплаті.

Чи свідчить досвід громадських активістів, які стали політиками про те, що політика може бути іншою?

Молоді депутати місцевих рад Білгород-Дністровського (Одеська область), Кривого Рогу і  Кам’янське (Дніпропетровська область), Мелітополя (Запорізька область) і Ужгорода (Закарпаття), які до приходу у політику були громадськими активістами, підтвердили, що політика може бути не брудною, але це вимагає затятої боротьби з позиції меншості і готовності до небезпек. Більшість з них мали досвід залякування, маніпулювання рідними людьми, підкупу і нападів у тій чи іншій формі.  Втім, якщо вдається вистояти і привернути увагу громадськості до роботи ради, можна добитися прийняття рішень на користь громади і створити прецедент політики нової якості.

Хто і що може зробити для того, аби міста в Україні стали комфортними для життя?

Цьому питанню була присвячена робота у групі у форматі фішбоул. Учасники дискусії торкнулися низки проблем, таких як брак професійних чиновників на місцевому рівні і пасивність великої частини мешканців міст (феномен постсоціалістичного суспільства), які не хочуть виходити за межі свого помешкання і впливати на процеси у місті.

Чи не найважливішими умовами успіху був відзначений такий процес консультацій, за якого усі люди, незалежно від ресурсів, могли би робити внесок у планування розвитку міста, а також правильна побудова комунікації не лише з боку влади до громадян, але й серед громадян і для представлення різних груп інтересів. Саме спільна робота місцевої влади, мешканців міста і бізнесу може дати результати.

Частина дискусії торкнулася питання ролі інвестицій у розвитку міста. Більшість учасників погодилися з тим, що місто у консультації з громадянами має визначати довготривалі цілі і прозорі правила гри, які у сукупності створюють поле для діяльності інвесторів.

Що таке Smart City і яку додану вартість воно має?

Учасники цієї робочої групи погодилися з тим, що «смарт сіті» – це лише інструмент взаємодії громадян і влади для досягнення належного урядування. Більш того, завдяки інструментам «смарт сіті» розвивається довіра між владою і громадянами і серед самих громадян. Вони стають партнерами з розвитку, розвивається соціальний капітал.

Учасники дискусії, які ділилися досвідом запровадження «смарт сіті» у своїх містах, говорили про великий опір на початку, панування міфів і про потребу великої просвітницької роботи, аби переконати владу і громадян застосовувати нові механізми взаємодії. Також учасники зійшлися на тому, що смарт комунікація може повністю замінити паперовий документообіг, але цей процес повинен бути поступовим і мати перехідний період. Громадян варто заохочувати тим, що, наприклад, електронну довідку можна отримати безкоштовно, тоді як за паперову потрібно платити.

Йшлося також про питання безпеки персональних даних і важливість того, аби держава задала вимоги до безпеки даних і встановила відповідальність за їх використання/зловживання ними.

Наступна річна конференція Київського Діалогу в 2020 р. відбудеться в Німеччині. Тематика заходу ще узгоджується, але вона безперечно буде пов’язана з актуальною суспільно-політичною ситуацією в Україні в європейському контексті, а також нагальними питаннями для громадянського суспільств.

Звіт Ірини Солоненко