Київський Діалог на Харківщині

Харківщина — один із економічно найпотужніших регіонів України. Столиця цієї області є другим за величиною містом у країні й одним з основних наукових, культурних і ділових центрів держави. Чимало іноземних інвесторів та донорів приваблює рівень розвитку регіону та його центру.

Однак стабільно високі економічні показники Харківської області не приводять до рівномірного інфраструктурного поступу її територій. Очевидно, що столиця регіону у розвитку господарчих, громадських і культурних об’єктів на декілька голів вища за решту міст краю. Але найбільше дисбаланс виявляється у тому, яку участь у трансформації міської інфраструктури беруть жителі Харкова та районних центрів. У місті громада — подекуди безуспішно — намагається впливати на рішення влади про облаштування публічних просторів. У райцентрах такі ініціативи є рідкістю. А ті, що з’являються, часто не досягають мети через недосвідченість виконавців.

Складається ситуація, за якої провінційні міста Харківської області вкрай повільно покращують міську інфраструктуру та наближають її до потреб жителів і сучасних економічних реалій. Це водночас і причина, і наслідок низької громадської активності містян. За таких умов, дієвцям, які хочуть змінити малі населені пункти, необхідні знання про інструменти трансформації просторів і залучення влади та жителів до цього процесу. Тож Київський Діалог 2019 року запропонував малим містам Харківської області навчальну програму з розвитку міських просторів і «третіх місць».

Стартові умови

Харківщина протягом багатьох десятиліть утримує лідерство за рівнем розвитку промисловості та економіки серед інших регіонів України. Навіть після початку агресії Росії область не втратила своїх позицій.

Так 2018 року Харківщина серед усіх адміністративно-територіальних одиниць держави була третьою за обсягами валового регіонального продукту та п’ятою — за розрахунком цього показника на душу населення. На регіон припадало 6,55% усіх товарів і послуг, вироблених та наданих українськими підприємствами [1]. Для порівняння, у 2012–2013 роках Харківщина за цими показниками також була серед п’ятірки найкращих [2].

За обсягом капітальних іноземних інвестицій Харківська область також серед лідерів. У 2018 році на неї припало 4,07% усіх капіталовкладень в Україну [3]. Це 7 місце серед 25 аналізованих адміністративно-територіальних одиниць; нижче цієї позиції регіон не опускався протягом останніх десяти років.

Однак соціально-економічні показники Харківщини не настільки однозначні, як досягнення підприємств області. Так 2018 року в регіоні був найнижчий в Україні середньомісячний рівень безробіття [4]. Водночас за обсягом середньої заробітної плати того ж року Харківська область посідала лише 12 сходинку [5], а за боргами з виплат — 4 [6]. Однак експерти високо оцінюють умови для зростання гуманітарного капіталу в регіоні. За інтегральною оцінкою людського розвитку Державної служби статистики України, 2017 року Харківщина була четвертою в країні [7]. Це єдина не-західноукраїнська область у групі лідерів цього рейтингу.

Відштовхуючись від таких показників, можна стверджувати, що Харківщина має одні з найкращих умов у державі для стабільного економічного зростання найближчими роками. Також цей процес має всі шанси конвертуватися у швидший, ніж у більшості інших областей, поступ рівня життя населення та розвиток людського капіталу.

Для кого міста?

Історія більшості районних центрів Харківської області починається 300–400 років тому. Але майже всі вони пережили докорінну трансформацію — від села чи селища до міста на кілька десятків тисяч осіб — та стрибок у господарчому розвитку лише минулого століття.

Так сформувався сучасний вигляд цих населених пунктів і їхня інфраструктура. За минулі 50–70 років їх розбудовували відповідно до економічних цілей, насамперед враховуючи інтереси підприємств — їхні комунікаційні й транспортні потреби. Нові житлові будівлі тут, як правило, з’являлися у відповідь на зростання локального господарства та попиту на робочу силу.

Це не означає, що в міста не закладали громадських просторів. Просто здебільшого їх творили за залишковим принципом, коли було налагоджено виробництво. І в процесі їх розробки майже не брали участі місцеві жителі. Адже розвиток міст залежав від економічних планів керівництва області чи країни. Таким чином громадські простори тут лише номінально були громадськими, втілюючи уявлення архітекторів про потреби жителів, а не їхні реальні потреби.

Координатор Київського Діалогу на Харківщині Сергій Гульчук каже, що розрив між тим, як планували міста, й актуальними запитами жителів останніми роками лише збільшується. Оскільки змінюються економічні реалії і потреби людей. Відповідно, трансформуються і вимоги до сучасних міст. Але у малих населених пунктів набагато нижча спроможність задовольнити ці потреби, порівняно з обласними центрами. І через це запит на покращення інфраструктури тільки зростає.

Так згідно з дослідженням «Портрети регіонів», проведеним соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці 2018 року, Харківська область була на другому місці в Україні за рівнем оцінки діяльності влади міст і сіл [8]. Детальніше вивчення його результатів демонструє, що харків’яни краще оцінювали майже всі сфери міського господарства та життя, ніж громадяни з інших міст і сіл регіону [9].

Лише за відчуттям безпеки населені пункти обласного та районного значення переважали над центром. Можливості досягти успіху та займатися підприємництвом жителі Харкова та містечок оцінювали майже однаково (розрив не більше 0,2 пункту за 10-бальною шкалою). Найбільшим же був розрив на користь обласного центру в оцінці умов працевлаштування та відпочинку/дозвілля в регіоні.

Можна припустити, що такі результати — наслідок планування розвитку малих міст Харківщини у попередні десятиліття. З одного боку, вони стали вразливішими до зміни економічної кон’юнктури та неспроможними диверсифікувати свої виробництва. Їхні жителі частково були позбавлені можливостей швидко переорієнтуватися у професійному плані, адже інфраструктура цих населених пунктів і способи розвитку людського капіталу в них здебільшого підпорядковували потребам двох-трьох великих підприємств. З другого боку, нижча оцінка можливостей відпочинку в малих містах базується на невисокій якості звичних для них громадських просторів, рекреаційних активностей, що ті пропонують, та, як наслідок, нижчої культури дозвілля.

Комфортні міста та громадська участь

Меншу спроможність малих міст до трансформацій, порівняно з обласними центрами, можна пояснити браком ресурсів і кадровим фактором. Бюджети цих населених пунктів у багато разів менші, ніж у великих «колег», а відповідно, менший і обсяг вільних коштів, які можна було б витратити на розвиток інфраструктури. Водночас адміністрації малих міст часто не знають, як використати навіть ті незначні фінанси, що залишаються на такі проєкти. Адже їм бракує працівників (не кажучи вже про команди), які володіли б достатніми компетенціями для створення сучасних міських об’єктів. Так само їм бракує розуміння, яких саме змін хочуть громадяни.

Самі громади містечок Харківщини здебільшого не готові стабільно брати участь ані в трансформації своїх міст, ані загалом у прийнятті рішень локальною владою. Принаймні вони демонструють менший потенціал до цього, ніж жителі багатьох інших регіонів. Наприклад, на місцевих виборах 2010 року явка у Харківській області була на 5,5% нижча, ніж в середньому по Україні [10], а 2015 — на 2,2% [11] (43,17% та 44,43% відповідно). І за цим показником регіон був у другій половині «рейтингу» серед інших адміністративно-територіальних одиниць. Водночас жителі області демонструють більшу готовність брати участь у процесах і рішеннях загальнонаціонального рівня. Так на виборах президента України 2010 та 2014 років явка тут складала 64,93%, 67,19% та 47,9% відповідно [12].

Отож малі міста Харківщини потребують кваліфікованих людей, які формуватимуть рішення про трансформацію локальної інфраструктури. Бажано, щоби компетенції у цій сфері здобували як представники місцевої влади, так і громадські активісти. Це, по-перше, дозволяє балансувати різні погляди на майбутнє міст, а по-друге — гарантує впровадження змін.

Також зміни в містах і створення нових громадських просторів вимагають залучення щонайширшого числа осіб із боку жителів, якщо не через механізми активної участі, то бодай через вивчення громадської думки. Оновлення чи заснування нових публічних місць за таких умов стимулюватиме громадян до глибшого зацікавлення процесами в місті та долучення до них. Адже люди бачитимуть, що з ними радяться. Адже вони пересвідчуватимуться, що їхні міста здатні ставати сучасними. Адже вони отримають додаткові майданчики для спілкування з іншими жителями на нових третіх місцях (а не у своїх оселях чи на роботі).

Навчальна програма для міст Харківщини

Сергій Гульчук відзначає, що управлінці та активісти низки міст Харківщини вже розпочали переосмислювати локальні простори і візії майбутнього своїх населених пунктів відповідно до потреб громадян і сучасних економічних реалій. Деякі навіть отримали підтримку донорів та обласної влади. Зокрема, у 2018 році в дев’яти районних центрах Харківщини відкрили молодіжні хаби за підтримки GIZ. Сергій Гульчук каже, що із командами частини міст, де реалізували ці проєкти, Київський Діалог підтримує стабільну співпрацю. Зокрема в питаннях розвитку громадянського суспільства на локальному рівні.

І деякі представники цих міст висловили потребу розширити засновані громадські простори. У сенсі залучити інші вікові авдиторії до них і створити нові треті місця за участі жителів. Для цього Київський Діалог 2019 року запропонував малим містам Харківщини навчальну програму із трансформації та створення громадських просторів. До участі запросили команди Краснограда, Нової Водолаги, Первомайського та Чугуєва. У них були створені молодіжні хаби та працювали ініціативні активісти й робітники міських рад. Також індивідуальні слухачі були із Балаклії та Борової (вони не змогли сформувати групи).

Навчання передбачало шість тренінгів про основи урбаністики та функціонування публічних просторів, способи дослідження громадської думки, проєктний менеджмент та пошук ресурсів для реалізації ідей, комунікації з громадою та презентацію проєкту. Також команди застосовували здобуті знання на практиці, намагаючись облаштувати треті місця у своїх населених пунктах. Зрештою, вони мали змогу взяти участь у конкурсі мініґрантів Київського Діалогу й отримати фінансову підтримку для своїх ідей. Команди складалися з активістів, депутатів, працівників міських рад і підприємців.

Красноград

21-тисячне місто, розташоване на заході Харківської області, майже на межі з Полтавщиною. У Краснограді та Красноградському районі найвища у регіоні середньомісячна заробітна плата: тут розташовано газовидобувні підприємства, виробництва легкої, харчової та деревообробної галузей.

У місті доволі розвинута освітня інфраструктура: працюють чотири вищих навчальних заклади І–ІІ рівнів акредитації. Але водночас мо́лоді немає де проводити заходи просто неба. Цю проблему прагнула вирішити команда Краснограда, яка брала участь у навчальній програмі Київського Діалогу.

Вони розробили проєкт громадського простору «RedPark», що мав розташовуватися у центральному парку міста поряд із молодіжним хабом «RedHub». Команда прагнула створити мобільний простір для концертів, вистав, читань і громадських обговорень. Для цього необхідно було підвести освітлення та комунікації до майбутнього публічного простору й закупити палети, з яких можна було б за потреби облаштовувати сцену та місця для сидіння.

Цей проєкт увійшов до числа переможців конкурсу мініґрантів Київського Діалогу. А створений простір «RedHub» припав до душі не лише молоді: на заходи, що їх влаштовували там, приходили і люди старших вікових категорій.

Нова Водолага

Селище на заході Харківської області з 11 тисячами жителів. Головні підприємства тут сільськогосподарські. Спершу нововодолазька команда, яка складалася з локальних активістів і представників місцевої влади, демонструвала великий інтерес до розвитку громадського простору у своєму селищі. Але протягом навчання команда скоротилась, і в семінарах Київського Діалогу брали участь кілька окремих активістів. На жаль, прориву в розвитку молодіжного хабу не сталося.

Чугуїв

Місто на півночі Харківської області, де понад 32 тисячі жителів. Воно найближче до обласного центру серед усіх учасників програми Київського Діалогу 2019 року. Основу міського господарства утворюють машинобудівні, авіаремонтні та харчові підприємства.

У Чугуєві завдяки сталій співпраці між міською владою та активістами склалися сприятливі умови для розвитку інструментів участі громадян. Наприклад, тут одними з перших на Харківщині запровадили громадський бюджет. Властиво, деякі активісти та працівники міської ради, які доклалися до заснування цього конкурсу та його налагодження, стали учасниками навчальної програми Київського Діалогу 2019 року.

Із громадським бюджетом та створенням публічних просторів за його допомоги був пов’язаний і проєкт чугуївської команди, що його вона подала на конкурс мініґрантів. Вони зрозуміли, що якість заявок, які готують жителі міста, часто низька. Це, зокрема, обумовлено нерозумінням можливостей і цілей громадського бюджету. Попри те, що із міської скарбниці виділяють кошти на інформаційну кампанію про нього.

Проєкт команди Чугуєва прагнув зробити заявки жителів міста на громадський бюджет участі. Також вони хотіли вдосконалити методи інформування про нього. Учасники запропонували запровадити «Школу громадського бюджету» — серію тренінгів для охочих подати проєкти містян. Їх ділили б на групи, і кожна розробляла власну заявку, а організатори консультували їх щодо цього процесу. Цю ідею підтримав Київський Діалог на конкурсі мініґрантів, виділивши фінансування.

Зрештою проєкти двох груп із шести, що брали участь у «Школі громадського бюджету», перемогли у голосуванні в Чугуєві. Цього року в місті сподіваються провести друге навчання громадян.

Первомайський

30-тисячне місто у центрі Харківщини. Своїм зростанням завдячує розвиткові залізниці та місцевому хімічному заводу. Статус міста отримало усього 29 років тому.

У Первомайському є чимало вільних площ, які називають громадськими просторами, але ними рідко послуговуються жителі міста для відпочинку та дозвілля. Тож ці майданчики слід переосмислити та трансформувати у якісні треті місця. У місті є група ініціативних громадян, які й намагаються це реалізувати.

Планований для втілення у рамках навчальної програми Київського Діалогу громадський простір пов’язаний із молодіжним хабом «Комора». Після відкриття біля його будівлі часто збиралася молодь, навіть коли не було заходів: вони використовували хабівський wi-fi. Тож представники «Комори» спільно з тутешньою громадською організацією «Моушн+», враховуючи популярність місця, просто вирішили розширити свій публічний простір назовні. Це також дозволило б їм збирати більше людей на заходи у теплий сезон.

Тут хотіли облаштувати місця для сидіння, велопарковку та відеоспостереження для захисту від злодіїв. Цей проєкт первомайська команда подала на конкурс мініґрантів Київського Діалогу й виграла фінансування. Також її учасники власноруч створили сцену, а на кошти іншого ґранту придбали світлове та звукове обладнання для заходів. Так з’явився відкритий простір «Event-ZONE [Alt]ернатива». У теплий час року сюди приходить молодь та інші люди поспілкуватися й взяти участь у заходах «Комори».

Покликання:

1. Валовий регіональний продукт у 2018 році. Державна служба статистики України: http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/04/zb_vrp_2018.pdf

2. Валовий регіональний продукт у 2017 році. Державна служба статистики України: http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/04/zb_vrp_2017.pdf

3. Капітальні інвестиції за регіонами за 2010-2018 роки. Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ibd/kinv_r_rik/kinv_r_rik_u.htm

4. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами у 2019 році. Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/rp/rp_reg/reg_u/arh_rbn_u.htm

5. Середня заробітна плата за регіонами за місяць. Державна служба статистики України: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/gdn/reg_zp_m/reg_zpm_u/arh_zpm_u.htm

6. Заборгованість із виплати заробітної плати (за видами економічної діяльності, по регіонах, за категоріями підприємств, джерелами фінансування, організаційно-правовими формами господарювання). Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2019/gdn/svzp/arh_svzp_u_19.htm

7. Регіональний людський розвиток. Статистичний збірник — 2018. Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/09/zb_rlr2017_pdf.pdf

8. «Портрети регіонів»: Підсумки. Зведені дані, порівняльний аналіз між областями. Соціологічна група «Рейтинг»: http://ratinggroup.ua/research/ukraine/portrety_regionov_itogi_svodnye_dannye_sravnitelnyy_analiz_mezhdu_oblastyami.html

9. «Портрети регіонів»: Підсумки. Харківська область. Соціологічна група «Рейтинг»: http://ratinggroup.ua/research/regions/portrety_regionov_harkovskaya_oblast.html

10. Місцеві вибори — 2010. Пульс країни. — Лабораторія законодавчих ініціатив, 2011: https://parlament.org.ua/upload/docs/Local%20Election-2010-ua.pdf. Місцеві вибори: проміжні підсумки спостереження ОПОРИ: https://oporaua.org/report/vybory/mistsevi-vybory/mistsevi-vybory-2015/9865-miscevi-vybory-promizhni-pidsumky-sposterezhennja-opory

11. Зведена інформація про кількість виборців, які отримали бюлетені на виборчих дільницях. Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року. Інформація станом на 09:55 26 жовтня 2015. Центральна виборча комісія України: https://www.cvk.gov.ua/wp-content/uploads/2018/10/yavka_po_reg_vm_2015.pdf

12. Хід голосування по регіонах України. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Центральна виборча комісія України: https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011.html Хід голосування по регіонах України. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Центральна виборча комісія України: https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011.html