Як впливати на порядок денний партій?

Київський Діалог розпочав навчальну програму для команд з міст Львівщини 

Другий рік поспіль разом з представниками влади, громадськості, молоді та бізнесу вивчаємо інструменти громадської участі, їх ефективне використання та якісне впровадження. 

 У 2020 році ми змінили наголоси та контексти. Львів, Миколаїв та Харків об'єднані в один кластер. В кожному регіоні відібрано по 4 команди від чотирьох міст. Буде проведено шість дводенних семінарів та одне Мережування. 

Протягом перших двох днів команди з Борислава, Великих Мостів, Червонограда та Трускавця продовжили освоювати інструменти громадської участі в контексті теми: «Як впливати на порядок денний партій». «Ми не розглядаємо вибори, як інструмент участі та впливу на владу. Виборчий процес часто стає окремим «шоу» та одномоментним актом для людей. Обрали собі депутатів і продовжуємо жалітись на владу.

Проте самі перед виборами не читаємо програм, не звертаємо чи є вони взагалі та які за своєю суттю. Нам потрібно зрозуміти, що громада має постійно включатись в роботу депутатів та партій, диктуючи їм свої потреби. Програми і політики мають мати довгострокову перспективу, а не писатись суто під вибори. Також ми не враховуємо, що впровадження більшості важливих інструментів громадської участі (е-петицій, громадський бюджет, конкурси проектів) залежать не тільки від позиції міської ради, а й  від депутатів, що приймають остаточне рішення на сесії. Тому коли партії і депутатів виключають з процесу підготовки рішень та не вимагають у них чіткого прописування своїх принципів і бачення у програмах, то важко потім вимагати підтримки тої чи іншої пропозиції громади», - зазначив координатор проекту у Львові Станіслав Безушко.   

Що має включати передвиборча програма партії, говорили разом з Тарасом Радьом, керівником проектів у сфері виборів та місцевого самоврядування Громадянської мережі ОПОРА у Львові. Спільно розставили акценти над різницею в Україні між політичною програмою та політичною платформою, умови успішного функціонування програми, різновиди програм та отримали важливі кейси, що варто завжди знати/пам’ятати при написанні програм. Тарас зазначив, що програма не має писатись під вибори, потрібно створювати свої політичні партії на інших принципах і засадах, для того щоб протистояти олігархічним партіям. Бо вони нікуди не зникнуть, а ми (громадянське суспільство) маємо запропонувати альтернативу. За його словами виборча конкуренція – це пропозиція альтернативних рішень для вирішення проблем.

Також, важливе розуміння, що потенційно програма може бути інструментом в руках у виборця, способом захисту інтересів та управління при невідповідності кандидата програмі.

Інше вже питання, щоб навчити виборців читати та аналізувати ці програми та як складне зробити простим і щоб в це повірили.

Оксана Дащаківська, керівниця Західноукраїнського представництва МФ «Відродження» зауважила, що кількість людей, які звертають увагу на програму насправді зростає. Це, зокрема, пов’язано з діяльністю громадських організацій, які займаються перевіркою фактів, моніторингом обіцянок політиків. Тож, наше завдання сьогодні і справді створювати партії на місцях, що стануть визнавати місцевий порядок денний, формуватимуть позиції мешканців, пропонуватимуть рішення. Поява здорових політичних партій залежить і від уваги до політичних та передвиборчих програм. Зараз кандидати на місцевому рівні формують програми балансуючи між здоровий глуздом та бажанні сподобатися виборцю.

З Іриною Бек, директоркою навчальних програм управлінського розвитку Інституту лідерства та управління Українського католицького університету та головою Львівської міської організації Української Галицької партії говорили про програму партії, як інструмент комунікації з виборцями. За її словами потрібно давати розуміння суспільству щоб мати не політичні проекти, а політичні партії. Вона з власного досвіду поділилась складнощами, що виникали в комунікації з виборцями, як знаходили підходи, тестували позиції, виробляли спільні аргументи та на якому «киті стоять». Адже основне це – довіра.

З Юрієм Танасійчуком, експертом з виборчого права, правозахисником дискутували про процес суспільного договору, між ким він буде укладений та хто арбітри.

Суспільний договір включає в себе такі компоненти: згоду, певні критерії, права, обов’язки, відповідальність, термін дії (історія цього договору до моменту коли хтось припинив ці відносини) та звісно ж сторони цього договору. Першим суспільним договором в Україні можна вважати Акт Проголошення Незалежності та прийняття Конституції України – зазначив Юрій.

З основних критеріїв як може формуватися процес утворення суспільного договору спікер озвучив: перший класичний – зі згоди керованих, другий – природне право у поєднанні з конституцією, далі йде мовчазна згода та волюнтаризм.

В якості локального суспільного договору працює: статут територіальної громади, традиції, соціальні послуги та негласні правила поведінки. Також працюючи над поняттям та змістом нового суспільного договору та великого суспільного договору України, дійшли до висновку, що великим суспільним договором для України може бути територіальна цілісність. 

На завершення першого семінару працювали з Яриною Возняк, в.о. завідувача сектору відкритих даних ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» Львівської міської ради.
Обговорювали роботу з відкритими даними в органах місцевого самоврядування, рекомендації по оприлюдненню наборів відкритих даних, збору інформації та важливості її оновлення, проблематиці цього процесу. 

«Потрібно працювати з людьми, пояснювати, що це пришвидшує і спрощує надання інформації щодо звичних речей в житті: курсування транспорту, незаконні забудови, законність чи не законність вирубки дерев ітд.», - наголосила спікерка. 

Наступний семінар повинен відбутись 10-11 квітня. До цього часу команду будуть опрацьовувати вибрані ними теми: статут громади, громадські слухання та комплексне впровадження інструментів громадської участі. 

Марта Дармограй

Захід відбувся в рамках проекту «Об'єднана мережа міст у восьми регіонах України задля підтримки місцевих реформ», який реалізується Київським Діалогом за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.