У рамках своєї 18-ї щорічної конференції Київський Діалог опублікував аналітичну дослідженню про місцеву демократію та соціальну інтеграцію внутрішньо переміщених осіб в Україні. Метою дослідження було проаналізувати інституційні рамки роботи з ВПО, як функціонує місцева демократія, незважаючи на обмеження в умовах воєнного стану, а також розробити рекомендації щодо того, як міжнародні партнери можуть надавати цільову підтримку ВПО та місцевим демократичним структурам. Дослідження було підготовлено Оксаною Гусс (Болонський університет) та Олександрою Кюдель (Київська школа економіки).
Внутрішнє переміщення понад 5 мільйонів людей в Україні через повномасштабне російське вторгнення призводить до різних реакцій на локальному рівні, особливо для невеликих громад (80 000 осіб або менше), оскільки їм бракує інструментів управління, щоб враховувати різноманіття. У цьому дослідженні розглядається роль місцевого демократичного врядування у соціальній інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та окреслюється екосистема підтримки та інтеграції ВПО.
Ця екосистема включає національні та локальні структури управління, акторів і системні функції та визначає прогалини, усунення яких може сприяти успішній інтеграції ВПО в громади, що їх приймають.
Методологічно звіт ґрунтується на якісному дослідженні, що базується на інтерв'ю фокус-груп та спостережень із 41 особою, які представляють громадські організації, що надають підтримку ВПО, ініціативи ВПО, переселенські НУО та місцеві органи влади в Черкаській та Закарпатській областях протягом травня-серпня 2023 року.
Розв'язання питань, пов'язаних із ВПО, є складним процесом, до якого залучені різні стейкхолдери.
Хоч значні соціальні послуги надаються в складних умовах, існує географічний і соціальний розрив між постачальниками ресурсів (міжнародні організації, національні органи влади) та тими, хто їх потребує. Такий розрив підкреслює важливість представницьких, координаційних та організаційних функцій, які виконують місцеві актори, як от органи державної влади та громадянське суспільство, які безпосередньо займаються проблемами переміщення та забезпечують ефективне управління.
Основні принципи місцевої демократії — участь, справедливість та підзвітність виявилися корисними для розв'язання питань, пов'язаних із переміщенням. Участь різних стейкхолдерів у місцевому управлінні загалом зросла. Однак ВПО, як видається, рідко залучаються до реалізації рішень, хоча вони активно звертаються до органів місцевого самоврядування (ОМС), щоб проконсультуватися щодо своїх питань.
Справедливість сприяє соціальній згуртованості, коли місцеві актори дипломатично збалансовують свої відповіді на потреби ВПО та мешканців громади, враховуючи при цьому їхні унікальні ситуації (наприклад, коли будинки мешканців громади зруйновані). Спільне розв'язання складних питань переміщення сприяє створенню альтернативних форм підзвітності, що доповнюють традиційну систему стримувань і противаг.
Місцеві програми, простори, цифрові технології та соціальне підприємництво сприяють взаємодії стейкхолдерів в екосистемі підтримки та інтеграції ВПО.
Програми уможливлюють цілеспрямоване розподілення ресурсів. Фізичні та дискурсивні простори сприяють створенню мереж, інтеграції та співпраці на глобальному та локальному рівнях. Для цих просторів життєво важлива підтримка, особливо для професійних фасилітаторів у чутливих ситуаціях взаємодії та убезпечення в фізичному просторі під час війни, що триває.
Соціальні медіа, цифрові платформи та системи електронного врядування посилюють координацію та формування політики на основі фактичних даних, що вимагає постійного підвищення кваліфікації та заходів безпеки. Соціальне підприємництво заохочує інновації та гідне розв'язання проблем серед ВПО, з перспективою подальшого посилення через спільноти практиків.
Інституційні рамки інтеграції ВПО охоплюють різноманітну екосистему стейкхолдерів із суміжними функціями, але водночас такими, що порізно дистанційовані від ВПО. Хоч це дублювання здається неефективним, воно має переваги в кризових ситуаціях, забезпечуючи альтернативні варіанти надання основних послуг. Донорські зусилля повинні надавати пріоритет стійкості перед ефективністю, інвестуючи в резервні системи, безбар'єрну інфраструктуру, підтримку психічного здоров'я та координацію між стейкхолдерами в умовах війни, що триває та опору України російському вторгненню. Донори мають зосередитися на зміцненні соціальної згуртованості, створенні умов для спільного управління, сприяння навчати для зміцнення довіри та підвищити ефективність системи інтеграції ВПО.
Оксана Гус наукова співробітниця дослідницького проекту BIT-ACT в Болонському університеті та викладачка Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції в Україні (ACREC).
Її дослідження зосереджені на (анти)корупції та відкритому уряді, а також цифрових технологіях та місцевому самоврядуванні. Оксана Гус має ступінь доктора філософії Інституту розвитку та миру Дуйсбург-Ессенського університету та пройшла кілька дослідницьких стажувань у Канаді, Франції, Нідерландах та Швеції.
Вона працювала консультантом європейських та міжнародних організацій, таких як Рада Європи, ЄС, ЮНЕСКО та УНЗ ООН. Крім того, Оксана Гус є співзасновницею Міждисциплінарної мережі дослідників корупції (ICRNetwork) та авторкою книги "Як корупція та антикорупційна політика підтримують гібридні режими: стратегії політичного домінування за президентів України у 1994-2014 роках".
Олександра Койдель є доценткою Київської школи економіки. Вона досліджує партисипативну демократію, боротьбу з корупцією, економічну політику та самоврядування на місцевому рівні в Україні.
Олександра Койдель отримала ступінь доктора філософії у Вільному університеті Берліна, проводила дослідження в Університеті Джорджа Вашингтона та Нью-Йоркському університеті. Вона також працює консультантом міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО та Рада Європи. Вона є автором книги "Як патронажні мережі формують можливості для участі громадян в гібридному режимі. Порівняльний аналіз п'яти міст України".