Рівні сильного суспільства

Децентралізація влади відкрила нові можливості зростання і водночас увиразнила давні проблеми регіонів України. Розширення адміністративних і фіскальних повноважень місцевого самоврядування передали розвиток територій до рук громад. Проте для багатьох локальних спільнот це стало викликом, адже їм часто бракує кадрів, навичок управління і моделей співпраці між різними аудиторіями. Це не дозволяє вповні використовувати інструменти місцевого розвитку, надані децентралізацією.

Співпраця Київського Діалогу з дієвцями різних регіонів України засвідчує, що у містечках і селищах усе ж є достатньо активних чи потенційних змінотворців. Це представники органів влади, громадські активісти, підприємці та ініціативна молодь. Однак їхня діяльність поки що мало веде до системних перетворень і до активної розбудови сильного самовідтворюваного громадянського суспільства на локальному рівні.

Ці люди потребують консультаційної і ресурсної підтримки на втілення задумів. Навчальна програма Київського Діалогу надає місцевим дієвцям таку допомогу. Про цю підтримку та про здобутки розбудови громадянського суспільства України на місцях розповіли керівниці проєкту — Тетяна Лопащук і Зільке Гюпер.

Наполегливість і довіра

— Ми працюємо з активістами, представниками влади й молодими політиками на місцях. Часто вони в меншості та не мають достатнього впливу, щоби щось швидко змінити. Багато хто радить їм переїздити до обласного центру чи до Києва. А вони все одно залишаються на місцях і продовжують щось робити, — у словах Тетяни Лопащук немає здивування.

Із кожним роком роботи у Київському Діалозі вона знайомиться із дедалі більшою кількістю людей з малих міст України. Незважаючи на слабкість громадянського суспільства на місцях, складні економічні умови і, часто, десятиліттями не змінюваний політичний порядок денний, вони й далі шукають нове бачення розвитку своїх спільнот і територій та формують коло однодумців. Із кожним роком Тетяну дедалі більше мотивує їхня наполегливість і бажання мислити ширше.

Зільке Гюпер відчуває велику енергію у локальних спільнотах, які зміцнюють або творять учасники програм Київського Діалогу на місцях, у загальнонаціональній мережі, яку вони формують, співпрацюючи з дієвцями з інших областей:

— Гравці та змінотворці, з якими ми працюємо, дуже важливі, щоби в малих містах люди почали домовлятися одне з одним. Це розбудова демократичної культури співпраці між людьми, які раніше не взаємодіяли, між секторами, які просто дивилися один на одного. Це побудова довіри й можливості шукати спільні інтереси між різними групами. Це важливо, щоби регіони й країна в цілому могли бути стабільними і стало розвиватися.

Навчальні програми Київського Діалогу прагнуть надати дієвцям з регіонів України інструменти для порозуміння та спільного втілення проєктів розвитку їхніх громад.

Крок до змін поза центром

Українсько-німецька платформа підтримки змінотворців Київський Діалог існує вже 15 років. Однак увагу ініціативам у регіонах України вона приділяє протягом останніх шести. До 2014 року команда працювала на рівні двох столиць — Києва та Берліна.

— Після Євромайдану було зрозуміло, що потрібно підсилювати громадянське суспільство — людей, які хочуть творити реформи у своїх регіонах та громадах. Тоді це було ще в контексті анексії Криму, починалася агресія Росії проти України. Тож наш фокус стояв на підтримці ініціатив на Сході й Півдні. Але ми намагалися зробити так, щоби у нас були представлені різні частини країни, — Тетяна Лопащук перераховує міста, з яких Київський Діалог 2014 року розпочав розбудову мережі партнерів серед громадських організацій. Це були Дніпро, Івано-Франківськ, Одеса, Харків і Черкаси.

— Перші два роки був пілотний проєкт: ми хотіли з’ясувати, чи є у ньому зацікавлення громадських організацій. Виявилося, що попит на зміни у регіонах більший, аніж у Києві. Після цього ми зрозуміли, що треба йти глибше в регіони. Бо спочатку працювали лише з обласними центрами, — веде далі Тетяна.

Зільке Гюпер певна, що розбудова нових цінностей та позитивний рух українського суспільства після Євромайдану могли бути повноцінними за умови, що вони відбуватимуться не лише у декількох точках держави. До цього процесу потрібно було залучати якомога більшу кількість людей і громад. Це також було важливо для гуртування суспільства:

— Ідея побудувати діалог між регіонами виправдала себе. Адже ми бачимо великий інтерес до неї. Це такий ефект Євромайдану — суспільство хотіло більше розуміти себе: «Хто ми — українці?», «Яка наша ідентичність?», «Яке наше суспільство?», «Як ми живемо і як хочемо жити?», «Що таке Україна?». Діалогом між регіонами ми дарували можливість партнерським організаціям та учасникам знайомитися між собою. Адже мобільність між регіонами України була не надто великою у 2015–2016 роках.

Мережа партнерів

Коли в Україні стабілізувалася внутрішньополітична та економічна ситуація після Революції Гідності та початку російської агресії, Київський Діалог перейшов від пілотної до постійної фази проєкту. У 2017 році мережу поповнили Львів, Миколаїв, Маріуполь та Слов’янськ. Крок до останніх двох міст був необхідним і стратегічним, зважаючи на їхній досвід російської окупації та близькість до лінії зіткнення. Тим паче і у Маріуполі, і у Слов’янську були активні представники громадянського суспільства, готові до реалізації довгострокових ініціатив.

Долучення до списку партнерів Львова дозволяло зберігати діалог між різними частинами держави у рамках проєкту. І вже 2019 року сформувалася регіональна мережа Київського Діалогу, яка існує тепер. Партнерами проєкту стали громадські активісти із Закарпаття.

— Мультиетнічний, мультикультурний регіон. Ці обставини часто використовують для дестабілізації. Закарпаття межує з декількома країнами Європейського Союзу, там добре помітний розрив із ними. Ми — проєкт, який не має політичної ніші. Нам важлива підтримка активних громадян, розбудова спроможності, щоби можна було вирішувати проблеми регіону, — пояснює Тетяна Лопащук.

У кожному регіоні роботи Київський Діалог шукав для співпраці громадські організації, які мають достатню компетентність та інтегрованість у локальний контекст для ефективної реалізації ініціатив. За словами Тетяни Лопащук, важливо, щоби місцеві партнери добре розуміли проблеми власних регіонів і мали широке бачення їхнього вирішення. Тому для їх відбору навіть оголошували відкриті конкурси.

Великі прагнення малих міст

На першому етапі регіонального проєкту Київський Діалог працював здебільшого у форматі публічних дискусій на актуальні суспільні теми та окремих тренінгів в обласних центрах. У 2017–2018 роках формат роботи змінився. Тепер це була хоча й інтенсивна, проте тривала співпраця між регіональними координаторами та дієвцями з малих міст. Також у ці роки команда Київського Діалогу продовжила започатковану 2015 року підтримку проєктних ідей учасників за допомогою конкурсу мініґрантів.

— Тоді спектр тем у проєкті був дуже великий: від розвитку малих міст до залучення людей у процес. Наші координатори в регіонах виконували роль скаутів, шукали в малих містах людей, які мали бажання почати якісь зміни й нові ініціативи. У цьому великому спектрі тем ми ідентифікували ключові для наших партнерських організацій і їхніх стратегічних напрямків роботи. Також звертали увагу на теми, які анонсували у містах, на які позитивно реагували учасники, які мали потенціал рухати громади вперед. Це був відкритий процес пошуку та рефлексій. Так ми опинилися на тих кластерах, з яким працюємо сьогодні, — пояснює Зільке Гюпер.

Маючи встановлені контакти з малими містами, враховуючи потреби та можливості їх розвитку, 2019 року Київський Діалог звузив свою діяльність у регіонах до чотирьох тем: інструменти громадської участі, сервіси Smart City, молодіжна політика та створення третіх місць. Кожен із цих кластерів так чи інакше стосується розвитку спроможності представників локальних спільнот діяти разом для вирішення проблем своїх громад.

Інструменти громадської участі допомагають налагодити співпрацю між владою та жителями міст не лише під час виборів. Сервіси Smart City роблять міську інфраструктуру, зокрема адміністративну, більш зрозумілою та доступною громадянам. Залучення молоді до вирішення проблем громад дозволяє виховувати відповідальних жителів і забезпечує міста перспективами розвитку. Створення третіх місць забезпечує інфраструктуру населених пунктів місцями, де можуть збиратися та комунікувати громадяни, робить їх дотичними до публічних процесів.

Зiльке Гюпер каже, що з 2019 року Київський Діалог в областях України почав працювати як стала навчальна програма. Регіональні координатори та залучені експерти проводили з учасниками не окремі тренінги, а повноцінні модулі у декілька занять. Кожен із семінарів був присвячений окремому аспекту громадської та проєктної діяльності за конкретним кластером. Протягом навчання команда кожного міста-учасника працювала над ідеєю власного проєкту. Вони мали змогу подати її на конкурс мініґрантів Київського Діалогу та виграти кошти на реалізацію.

Зільке Гюпер

Від одиничних випадків до системних змін

— Наші колеги в регіонах передавали учасникам не лише знання й експертизи. У 2019 році ми стали більш комплексно й ґрунтовно підтримувати ініціативи учасників. Це дає можливості слідкувати за роботою та змінами в малих містах. Додалося менторство як новий інструмент, що органічно почав працювати в проєкті. Мені здається, що наші колеги й партнерські організації є сильними й вміють ним користуватися. Ми бачимо, що серед учасників є бажання самим стати менторами й підтримувати інших. Це дуже позитивний показник сталості, — відповідає Зільке Гюпер на запитання про результати навчальної програми Київського Діалогу в регіонах України.

Хоча поки і важко говорити про глибиннi структурнi зміни у містах, команда Київського Діалогу пишається серією успішних історій окремих учасників:

— Найчастіше ці історії успіху можна прослідкувати через малі ґранти. Бо учасники, які пройшли навчання, отримали водночас і певну підтримку на реалізацію своїх ідей. Це, наприклад, EasyWay в Дружківці, коли запрацювали трекери на громадському транспорті. У нас є класний приклад Дрогобича — учасників, які працювали з нами в 2017 й 2018-му. Результати роботи з ними «вистрілили» в 2019–2020 роках. Ми працюємо з людьми «в довгу» — допомагаємо їм, проводимо навчання, але розуміємо, що відчутні масштабні зміни будуть пізніше, — пояснює Тетяна Лопащук.

Зільке Гюпер погоджується і додає, що специфіка регіонального проєкту Київського Діалогу, його результатів полягає у забезпеченні та спостереженні перетворень мисленнєвої установки жителів малих міст. Зміни в Україні загалом і реформа децентралізації зокрема показують цим людям, що доля їхніх громад, вигляд їхнього міста та життєві можливості — у їхніх руках. І Київський Діалог є частиною хвилі, яка приводить до таких зрушень.

— Коли протягом року регіон працює над однією великою темою, це дозволяє ґрунтовніше визначати потреби міст, допомагати точково, глибше. Минулого року по два регіони працювали над однією темою — цього року по три. Це дає більшу згуртованість і краще розуміння отриманих механізмів. Як результат ми очікували більш поглиблену співпрацю між регіонами й планували, що після навчальної програми зародяться спільні ідеї та проєкти. Поки що рано говорити та оцінювати міжрегіональний компонент: уже зараз розуміємо, що інструментів і бачення, що ми мали, недостатньо для вибудови повноцінної міжрегіональної співпраці. Це той момент, над яким треба більше працювати, — резюмує Тетяна Лопащук.

Спільнота як основа змін

Навчальну програму Київського Діалогу 2019 року керівники проєкту та регіональні координатори завершували із чітким планом на наступний рік. Деякі регіони змінили тематичні кластери. Але в більшості випадків залишився однаковий набір міст-учасників і персональний склад команд. Це дозволяло довести незавершені у населених пунктах проєкти до кінця та закріпити й розвинути здобуті учасниками навички. І навіть незважаючи на скасовані через карантин зустрічі, навчальні модулі відбулися онлайн, а на конкурс мініґрантів подали 35 заявок.

Однією з переваг Київського Діалогу як проєкту Тетяна Лопащук вважає можливість реагувати на потреби громад точково й коригувати свою діяльність. Цього часто не можуть дозволити собі проєкти, які складають план конкретних кроків на 3–5 років уперед. Ця обставина дозволила простіше адаптуватися до роботи в умовах пандемії COVID-19.

— Спершу провели вебінари, а далі з багатьма перейшли на індивідуальну роботу: проговорили кроки реалізації та потреби. Звісно, робота відбувається не в тих темпах, що раніше. Бо, наприклад, представники влади міст зараз перефокусовані на COVID-19. Ми намагаємося, зі свого боку, їм інформаційно допомагати — наприклад, як борються із коронавірусом у Німеччині, — але розуміємо, що це не зовсім релевантно зараз, їм більш важливі практичні речі. Тому ми оголосили конкурс мініґрантів, ввели навіть додаткову тему «Реагування на наслідки пандемії в місті». Але заявки говорять, що все-таки більшості цікаво далі працювати над темою, з якою вони прийшли в лютому-березні, — розповідає Тетяна Лопащук.

Найбільшою втратою навчальної програми Київського Діалогу 2020 через карантин Зільке Гюпер називає неможливість наочно познайомитися із досвідом інших міст. Ідеться не тільки мережування між різними регіонами України, а й про поїздки до Німеччини, які були частиною програми 2019 року. Водночас, за її словами, відсутність публічних заходів у самих містах і областях у час пандемії виявили ще одну проблему. У цей період громади не мали змоги обговорювати актуальні суспільні проблеми (не лише COVID-19, а й інші, що нікуди не поділися), презентувати свої ідеї та шукати для них підтримки. Частково навчальна програма Київського Діалогу 2020 року стала майданчиком для таких дискусій у містах і регіонах.

Спільнота випускників на жовтневому мережуванні 2020

Цієї осені для регіонів України завершиться черговий політичний цикл. Місцеві вибори дадуть кінець основному етапу реформи децентралізації влади та адміністративно-територіального устрою. Зміниться і баланс локальних еліт. Тетяна Лопащук нагадує, що Київський Діалог не займає політичної ніші. Проте для керівників і регіональних координаторів проєкту час після виборів буде періодом підбиття підсумків роботи за останні роки. Адже навчальні програми проєкту робили внесок до політичної культури еліт і жителів через громадянську освіту на місцях. Це буде час, коли вдасться з’ясувати, якого формату набудуть проєкти учасників і в якій діяльності вони будуть виражатися.

— Пріоритет роботи Київського Діалогу на наступний рік — це розвиток спільноти випускників. Із цими людьми ми хочемо продовжити співпрацю. Незважаючи на те, настільки масштабним буде проєкт далі, ми прагнемо залишатися з партнерами та однодумцями в контакті, хочемо запустити горизонтальну міжрегіональну співпрацю. Думаю, що у 2021 році ми будемо посилювати регіональний компонент. І не забуваймо про міжнародний діалог Берлін — Київ, наші річні конференції,— говорить на завершення Тетяна Лопащук.

Зільке Гюпер звертає увагу, що спільнота випускників Київського Діалогу твориться саме зараз і що люди дуже активні. Це дає можливість зберегти соціальний капітал, який проєкт збудував за останні роки. Він створює ресурс для всіх учасників спільноти: доступ до контактів, до прикладів, до досвіду інших.

— Також ми почали процес стратегування фінансової й політичної сталості проєкту. Із різними партнерами говоримо про те, як будемо далі вести діяльність Київського Діалогу. Те, як відбуватиметься виборчий процес восени, який результат він матиме, ми беремо до уваги. Проєкт Київського Діалогу ефективний тим, що він є гнучким і може реагувати на нові обставини. Думаю, це великий плюс, у майбутньому в нас будуть можливості реагувати на нові питання, — резюмувала Зільке Гюпер.

Інтерв’ю для статті керівниці проєкту дали ще влітку 2020.